Іван ДРАЧ Ніч западається. Крикне криком ранок.

Іван ДРАЧ

* * *

Ніч западається. Крикне криком ранок.
І сонце вдарить сонцем навсбіч.
На лижах вирвусь я за полустанок,
Де горло річки булькотить, мов ніч.

Така ж вона сутужна пару котить,
Останні дзвони літа видиха,
Та вже мороз — хитрющий білий котик —
На лапках ходить, мов коло гріха.

А палиці застогнуть бамбукові,
Як одірвусь я і пірну згори,
А дзвони літа я відчую в крові,
Бо кров моя у дзвонах цих горить…