Дмитро Чуб Журба

Дмитро Чуб
Журба

Ну, хто збагне мою журбу в цю мить,
Коли в душі усе мені щемить,
Коли журба слідом за мною ходить?

Я ж сам один. На всі кімнати сам.
Я чую вже, як день мій погаса
Й кигиче серце чайкою в негоду.

А за вікном — все цвітом залило:
Все в білому — і яблуні, і груші.
Гуде бджола під соняшним крилом,
Але журби ніщо вже не заглушить.