Василь Еллан Вітер стогне, виє, свище

Василь Еллан

Вітер стогне, виє, свище,
Вітер збився з пантелику,
Утворив з життя він грище,
І буяє, і теряє вільну силу,
міць велику.
У змаганнях — чи ж потрібних?..—
Він шука собі подібних,
Не знаходить — і в одчаї
Дико свище — вище, вище,
далі, далі од звичаю...

Жовтень, 1914 р.